Особливості кризи трирічного віку

Криза трирічного віку –

це період «відділення» 

дитини від дорослого.

Можна навіть 

назвати цей період

часом становлення

особистості дитини.

Це, безумовно,

важкий час для

батьків, бо в цей період дитина може стати начебто некерованою ,дуже примхливою ,гостро конфліктувати з близькими. Але від того ,як батьки поведуть себе, багато в чому залежить, яким виросте їхня дитина: пасивною чи активною ,наполегливою і незалежною або боязкою і невпевненою у собі. Особливо сильно криза 3 років проявляється в сім’ях, де дитина єдина. Криза трьох років може початися вже з 2,5 років ,а закінчитися в 3,5 – 4 роки. Головний зміст кожної вікової кризи – це формування новоутворень, тобто виникнення нового типу стосунків дитини з дорослими, зміна одного виду діяльності іншим. Для кризи трьох років найважливішим новоутворенням є виникнення нового відчуття  «Я» та «Я сам (а)». Дитина починає усвідомлювати себе як окрему людину зі своїми бажаннями й особливостями, отже, з’являється нова форма самосвідомості.  Дитина вже випробує свої сили, перевіряє спроможності. Вона утверджує себе, і це сприяє появі дитячої самолюбності – найважливішого стимулу до саморозвитку і самовдосконалення. Дитині важливо ,щоб дорослі серйозно ставилися до ї її самостійності.  І якщо дитина не відчуває, що на неї зважають та шанують її думку і бажання ,вона починає протестувати. Стосунки дитини з батьками повинні увійти до якісно нового русла і бути засновані на повазі та терпінні батьків. Все це, що набуває дитина унаслідок кризи трьох років ,можна назвати новим комплексом поведінки ,в основі  якої лежить ставлення до дійсності, до дорослого ,що склалося у дитини упродовж раннього дитинства, обумовлене власними досягненнями.

Суть нового поведінкового комплексу полягає ось  у чому:

• Дитина починає прагнути до досягнення результату своєї діяльності настирливо, цілеспрямовано, незважаючи на складнощі та невдачі, що зустрічаються;

• З’являється бажання продемонструвати свої успіхи дорослому, без схвалення якого ці успіхи значною мірою втрачають свою цінність;

• В цьому віці з’являється загострене почуття власної гідності – підвищена образливість, несподівані емоційні спалахи, чутливість щодо визнання досягнень батьками, бабусями й іншими значущими і важливими в житті малюка людьми.

Симптоми кризи 3- річного віку

• Упертість- це одна з найяскравіших рис характеру. Дитина упирається з приводу та просто так. Головним його прагненням в цей період є досягнення необхідного, а не бажаного. Якщо мама покликала дитину їсти, вона буде твердити : «Не піду», навіть якщо їй хочеться їсти.

Батьки, прагнучи виховати слухняну дитину ,намагаються їй «піддати» ,наказуючи її, тиснуть на малюка. Така поведінка батьків – далеко не кращий вихід з цієї ситуації. Дитина, намагаючись реабілітувати себе, буде провокувати ще більше таких ситуацій, намагаючись показати своє «Я».

• Негативізм – проявляється у прагненні малюка зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням, дитина йде наперекір навіть собі. Негативізм зазвичай з’являється лише з батьками та близькими людьми, чужих сторонніх людей дитина слухається, поводиться спокійно і поступливо.

• Норовистість – дитина починає висловлювати всілякі протести не тільки проти своїх бажань і волі батьків, але й проти звичайних дій, і проти існуючого укладу.

• Свавілля – це прагнення виконувати самостійно всі дії та операції, незважаючи на те, що у дитини не вистачить умінь або сил їх виконати.

Дуже часто дитині забороняють робити основну масу операцій .

• Знецінення – це характеризується тим , що дитина, ще вчора висловлювала прихильність і любов до батьків, близьких людей, а сьогодні починає обзивати їх різними нехорошими  лайливими словами. Улюблені іграшки їй теж перестають подобатися, вона їх починає обзивати, а іноді кидати, розбивати, рвати.

У період кризи поведінка малюка непередбачувана, імпульсивна і направлена в основному негативно. Дитина – це маленький руйнівник, який всіляко намагається керувати батьками, відстояти свою точку зору, він хоче, щоб його бажання виконували.

З дитиною досить часто трапляються істерики і різкі зміни настрою.

Що робити батькам у період кризи трьох років

Дозволити дитині діяти самостійно, але контролювати. Причому контролювати потрібно не стільки дії самого малюка, скільки простір навколо нього. Ваша дитина хоче пролізти під столом? Нехай, тільки підставте руку, щоб вона не вдарилася. Хоче їсти сама ложкою – нехай, простежте тільки щоб не було поруч ножа. Подібне ставлення до дитини дозволить їй відчувати себе впевнено.

Часто спроби дитини бути самостійною дуже нервують батьків, простіше і швидше самим одягнути, нагодувати і умити.

Роздратування дорослих цілком природньо тому що дитина насправді ще дуже небагато може зробити сама, вона незграбна, у неї багато чого не виходить. До того ж вона непослідовна у своїй поведінці: з одного боку, наполягає на своєму, з іншого – виявляється абсолютно безпорадною перед найпростішим завданням. Але ви повинні ставитися до цього спокійно, так як, відчувши ваше роздратування, дитина може випробувати почуття соромувід своєї недолугості і відмовитися від спроб бути самостійноюАбсолютно неприпустимі глузування й іронія. У такій ситуації дитина може вирішити, що краще залишатися маленькою і залежною, у всякому разі маленьких і безпомічних не лають.

​

Вправи для розвитку пізнавальних процесів